Проблема охорони та раціонального використання природних ресурсів

Проблема охорони та раціонального використання природних ресурсів

Проблема охорони та раціонального використання природних ресурсів з кожним роком все більше і більше хвилює людство.

Порівняно не так давно, 70-80 років тому, цією проблемою займалося вузьке коло людей – головним чином вчені та практики деяких галузей промисловості, безпосередньо пов’язаних з використанням надрів, лісових, охотнічих, рибних та інших (переважно оновлюваних) природних ресурсів. Сьогодні ж «проблема століття» не сходить зі сторінок газет та журналів. Їй присвячуються книги та кінофільми. Нею займаються люди всіх професій. В останні 10-15 років питання охорони природи обговорюються на міжнародних конференціях, засіданнях та форумах. Між багатьма країнами заключна низка угод про охорону навколишнього середовища, багатств світового океану і т. д.

Така увага до природи не випадкова. В час науково-технічної революції та глибоких перетворень природи діяльність людини стала істинно глобальним фактором. Людина змінила обличчя планети. В той же час діяльність людини викликає серйозні, інколи безповоротні, зміни біосфери – цієї, за словами академіка Володимира Івановича Вернадського, «живої плівки», яка являється природнім захистом від нищівного впливу різних факторів.

Як показують спостереження вчених, в останній час прогресує не тільки виснаження всіх природних ресурсів, але і забруднення природного середовища – атмосфери, водойм (враховуючи також і світовий океан), ґрунтів та живих організмів, в яких також накопичуються різні хімічні речовини.

Серед найважливіших природних ресурсів, без яких неможливе життя на Землі, одне з перших місць належить воді. Вона – невід’ємний компонент всіх біохімічних процесів. Вона зрошує і запліднює землю, допомагає збільшувати біомасу рослинного покриву, забезпечує протікання всіх хімічних реакцій в товщі земної кори та на її поверхні.

Запаси вологи на планеті великі, до недавня вони вважалися невичерпними. Сталося, що це не так! Розхід води виростає щодня. І в багатьох районах Землі уже відчувається гостра нестача води. Тому воду потрібно охороняти всіма можливими способами.

Неминула ця проблема і Запорізький край та Україну в цілому. Особливо гострого дефіциту водних ресурсів зазнає південь України. Невеличкі за протяжністю річки Запорізької області зменшили свій стік не в десятки, а в сотні разів. Деякі з них в недалекому майбутньому, за такого навантаження, взагалі можуть припинити своє існування. Наприклад річка Молочна. Одна з найдовших за протяжністю річок Запорізького краю. Річка невелика, але відома степнякам давно. Деякі археологи величають її легендарним Геросом, береги якого описані Геродотом, як місце поховання скіфських царів. Перші ж достовірні споминання про річку зустрічаються в «Повесте временных лет». Автор літопису великий Нестор повідомляв, що на річці Сютені (таку назву тоді мала річка Молочна) в квітні 1103 року відбулася битва дружини Володимира Мономаха з половцями. В «Книге Большому Чертежу», також в шляховому журналі стольника Василя Тяпкіна, який був посланий царем Олексієм Михайловичем з польською місією в Крим, річка носила назву Молочні Води.

Турецьке слово «сютана» означає «годувальниця», «мати», «молочна» назва, мабуть, також пов’язано з багатством берегових пасовиськ, на яких кормилася худоба степняків. Про повноводність та судноплавство в минулому свідчать не мало цікавих фактів. Один з них коли гетьман Сагайдачний здійснив набіг на Кафу (Феодосію) і став готовити козацький флот для походу додому, він випадково узнав, що в дельті Дніпра на нього очікують ворожі кораблі. Сили були не рівні. Сагайдачний пішов на хитрість. Він змінив своє першочергове рішення пробиратися додому через Дніпро-Бужський лиман. Козацькі лодії перетнули Азовське море і ввійшли в Молочну. Піднявшись до верхів'я річки, тут воїни і перетягнули їх в один з притоків Дніпра.

Багато води з тих часів зтекло. А що залишилося?

Невтішні результати спостережень підчас екскурсій та експедицій.

Важко повірити в те, що річка в минулому мала вигляд могутньої ріки Приазов'я. Невеличкий струмочок зміїться по траві. За два кроки вже не чутно його журчання. Гусак займаючи повністю русло річки, достає крилами обидва берега. У верхів'ї старенькі люди навіть відмовляються від допомоги щоб «переправитися» через річку. Городи та випаси підступили до самого русла. На кожні сто метрів річки налічується до декількох десятків різного роду побутового сміття (пластмасові бутилки, автомобільні шини, скляні банки і т. д.). Проїжаючи по дорогам, ми спостерігаємо різні попередження, дякування за чисті узбіччя і таке інше. «Блакитний струмочок», з якого починається річка, заслуговує не меншої поваги і розуміння, чім автомагістраль.

Мало, зовсім мало залишилося води у річці. А верхів'я річки взагалі припинило своє існування. Там де, до недавня, ще спостерігався хоч тимчасовий струмок, зараз можна переїхати автомобілем і не вимазати колес. Кожний приток майже на половину у верхній течії зник назавжди. А далі вона непрохідна навіть для паперових корабликів.

З кожним роком річка катастрофічно замулюється і перетворюється на окремих ділянках у ланцюжок, що чергується невеличкими калюжками-старицями. В чому причина замулення? Жаркий засушливий клімат? В деякій мірі так. Він і раніше спричиняв багато шкоди степовим річкам. Інколи засуха сягала такої сили, що, як повідомляють старі книги, «буряну для палива не родилося в степу». Але не тільки застой у небесній канцелярії винен у тому, що менше води добігає до моря. Господарства по чиїм землям протікає Молочна, намагаються урвати від неї кусок по жирніше. І роблять це не завжди законним способом. А саме відбирають у річки майже всю берегову природоохоронну смугу, розорюючи її місцями аж до самого русла. Інші керівники, майже своїм обов’язком вважають звести греблю на річці і за регулювати стік.

Складні у річки взаємовідносини з людиною, яка побудувала на її берегах міста, промислові підприємства , дороги, навозосховища, і гірше того склади отрутохімікатів.

Без сумніву, прийшов час відректися від старого «хватить навіки» і озброїтися новим – «навіки зберегти». Тільки такий підхід допоможе вирішити проблему водних ресурсів.