Вики вики

9.План – конспект уроку з економіки(10 клас) Тема уроку: «Попит та елементи що його визначають»

Мета уроку: ознайомитись з поняттями "попит", "закон попиту", дізнатися про цінові та нецінові фактори, що визначають попит
          Головні питання уроку: 

1. Формування ринкового попиту. 2. Закон попиту. 3. Еластичність попиту. Формування знань,умінь і навичок

  Формування ринкового попиту
   Попит – це економічна категорія, характерна для ринкового господарства, яка виражає сукупну суспільну потребу в різних товарах з врахуванням платоспроможності покупців. Величина попиту оцінюється кількістю конкретної продукції, об’єм якої може бути придбаний покупцями по встановленій, або договірній ціні. Або інакше кажучи: це вартісна оцінка попиту, або попит помножений на ціну. При визначені величини попиту необхідно враховувати період реалізації.
   Ціновий детермінант попиту – ціна.
   Нецінові детермінанти:

- смаки чи переваги покупців (людина-спортсмен віддасть перевагу красовкам, аніж звичайним туфлям); - число споживачів на ринку (на ринку автомомібів в Японії частка американських автомобілів незначна); - ціни на аналогічні товари (люди, перед тим як подорожувати, будуть порівнювати переваги та вигоди від подпрожі автомобілем чи авіатранспортом); - грошові доходи споживачів (людина із високими грошовими доходами може дозволити собі купувати омари, в той час, як людина із низькими доходами може ледве накопити на покупку масла); - споживчі очікування стосовно майбутніх цін і доходів (при гарній погоді очікається хороший урожай кави, тоді ціни на каву будуть низькими, а при поганій погоді –урожай буде поганий, тому ціни будуть високими).

    Ринковий попит – це попит, який визначається як загальна сума всіх індивідуальних попитів при кожному значенні ціни.
   Закон попиту

Суб'єкти ринку виходять на нього або для того, щоб придбати необхідні їм товари, або з метою продати товари. Відносини купівлі-продажу постійно відтворюються. Бажання купити певну кількість необхідних товарів залежить від можливостей споживача, тобто від того, чи підкріплене його бажання платоспроможністю. Отже, попит— платоспроможна потреба.

  І якщо немає грошей, то потреба не має шансу бути задоволеною, попит не виявиться. Але і маючи гроші, споживач прагне купити товар подешевше. Він усвідомлює інтерес продавця, устремління якого — продати товар найдорожче. Тому споживач готовий заплатити за товар так звану ціну попиту — максимальну ціну, вище за яку попит не відбудеться, оскільки у покупця вичерпана платоспроможність. Разом із тим між ціною й обсягом запитуваного товару існує тісний взаємозв'язок, що розкриває закон попиту.
 Суть закону попиту — зворотна залежність між ціною товару і величиною попиту на товар (за інших рівних умов). Чим вища ціна, тим менше благ купить споживач, і, навпаки, менша ціна — більший попит. Залежність між двома змінними описується кривою попиту. Вона показує ту кількість благ, яку покупець, маючи гроші, готовий купити за деяку ціну.

Рис 2. Крива попиту. Р — це ціна, Q — це кількість.. Крива попиту має негативний кут нахилу, оскільки залежність між ціною й обсягом є зворотною. Закон попиту, що описується його кривою, відбиває також процес спаду попиту в міру задоволення потреб покупця, бо кожна наступна купівля ідентичного товару, за принципом спадної корисності, принесе споживачу меншу вигоду, ніж попередня (другу пару кросовок ви купите в тому разі, якщо вона буде значно дешевша за першу). Якщо скласти таблицю, у якій наведено низку обсягів та низку цін, і побудувати згідно з цим криву попиту, то рух цієї кривої від однієї точки до іншої буде означати зміну величини попиту.

Розміщення ціни на вертикальній осі і величини попиту на горизонтальній осі - економічна традиція, хоча математично вірно було б зробити навпаки: ціну показати на горизонтальній осі, а величину попиту - на вертикальній осі тому, що ціна - незалежна зміна, а величина попиту - залежна змінна. Кожна точка графіка являє собою конкретну ціну і відповідну кількість продукту, яку споживач вирішив купити по даній ціні. Графік відображає всі можливі варіанти співвідношеня ціни і величини попиту в своїх межах. Закон попиту находить відображення в нисхідному напрямку кривої попиту. Графік дозволяє чітко уявити певний зв'язок ціни і величини попиту, а також маніпулювати різними її комбінаціями.

 Еластичність попиту 

Показник, який характеризує зміну попиту від зміни ціни, носить назву цінова еластичність або еластичність попиту за ціною. Позначається Ed , і визначається як відношення відносної зміни величини попиту до відносної зміни ціни.

Для прикладу розрахуємо цінову еластичність тієї ж побутової техніки: при зміні ціни на 1% покупці реагують зменшенням попиту на 2%. Отже Ed = -2% / 1% = -2. Коли ж змінюється ціна на макарони на 1%, то покупці реагують на це менше і попит падає лише на 0,2%. Отже, Ed = -0,2% / 1% = -0,2. Величина попиту знаходиться в оберненій пропорційності до ціни, тому цінова еластичність попиту буде мати завжди від'ємне значення. Але знак "мінус" при обчисленні опускають і беруть до уваги лише абсолютне значення цінової еластичності доходу. Вимірювання еластичності попиту. Для того щоб знайти еластичність товару потрібно знати точні значення зміни величини попиту, з якої розрахувати потім відносну зміну величини попиту і відносну зміну ціни. При визначенні еластичності найчастіше використовують концепцію дугової еластичності попиту. Дугова еластичність попиту визначається реагуванням величини попиту на зміну ціни на окремій ділянці кривої попиту на зміну ціни на окремій частині кривої попиту D (на дузі). Розглянемо це графічно. Візьмемо на кривій D дві точки А і В, які відповідають підвищенню ціни від Р1 до Р2. Відносна зміна у величині попиту визначається як частка фактичної різниці у величинах попиту, що спостерігається на відрізку між точками Аі В - (Q2-Q1), на середнє значення між двома величинами попиту, що відповідають цим точкам, (Q2+Q1)/2. Аналогічно, відносна зміна в ціні визначається діленням фактичної різниці в цінах, що спостерігається на відрізку між двома точками А і В - (Р2-Р1), на сережнє значення між двома цінами, які відповідають цим точкам, (Р2+Р1)/2. Еластичний і нееластичний попит. Залежно від абсолютного значення еластичності попиту можна виокремити три його категорії: 1. Якщо Ed <1, то попит є еластичним.

Відносна зміна у величині попиту є більшою, ніж відносна зміна в ціні. Крива попиту D1 - відносно еластична. 2. Якщо Ed >1, то попит є нееластичним. Відносна зміна у величині попиту є меншою, ніж відносна зміна в ціні. Крива попиту D2 - відносно нееластична. 3. Якщо Ed = 1, то попит має одиничну еластичність.

Еластичність попиту вимірюється кількісно через коефіцієнт еластичності за формулою:

 Ko — коефіцієнт еластичності попиту
 Q — відсоток зміни кількості продажів
 P — відсоток зміни ціни.

Як правило, існують товари з різною еластичністю за ціною. Зокрема, хліб та сіль є прикладами нееластичного попиту. Підвищення або зниження на них цін в цілому не впливає на кількість їхнього споживання. Знання ступеня еластичності попиту на товар має велике практичне значення. Так, наприклад, продавці товару з високою еластичністю попиту можуть піти на зниження ціни з метою різко збільшити об'єм продажів і отримати прибуток більший, ніж якби ціна товару була вища. Для товарів з низькою еластичністю попиту подібна цінова практика неприйнятна — при зниженні ціни об'єм продажів зміниться слабо і не компенсує упущену вигоду. За наявності великої кількості продавців попит на будь-який товар буде еластичним, бо навіть незначне підвищення ціни одним з конкурентів примусить споживачів звертатись за покупкою до інших продавців, що пропонують цей же товар дешевше.